мікрорайону Дора

                   Сьогоднішня Дора – це частина міста Яремче. Вона лежить на висоті 500 метрів над рівнем моря. Село розкинулось в долині річки Прут і на схилах гірських хребтів українських Карпат. Зі сходу – гора Малево, з півдня – Маковиця, із заходу – Синячка. Село відноситься до області континентально-європейського клімату, з надмірним і достатнім зволоженням, нестійкою весною, нежарким літом, теплою осінню, м’якою зимою. Своєю красою, чистим гірським повітрям, оригінальними горбами, прозорою дзеркальною водою із гірських потоків приваблює до себе Дора багатьох туристів.

Донедавна вважалося, що назва села Дори походить від імені єврейки Дори Хайкіни, яка відкрила на цьому місті корчму. Звідси і назви “до Дори”, “від Дори”. Проте є інше тлумачення назви села. “Дора” – це освячений хліб. Дослідник Гуцульщини професор Володимир Шухевич ототожнює “дору” з паскою. В Дорі була одна з найдавніших церков і горяни, звичайно, приходили щонеділі та у свята саме сюди на богослужіння, а на Великдень несли святити хліб-дору-паску.

В 1781 р. в Дорі нараховувалось 68 хат (71 родина) та 351 особа. 5% населення жило в тимчасових будівлях (колиба, шатра). В 1787 р. в Дорі більшість земель належало магнатам (87%), селяни мали у своєму розпорядженні лише 39,4 морги грунту, проте, почали займатись землеробством.

В 1847 р. на межі Делятина і Дори згадується в документах ливарне підприємство, де виплавляли залізо з місцевої болотної руди на деревному вугіллі, яке виготовлялось біля урочища Білий Камінь. В 1857 р. в Дорі нараховувалось 248 моргів землі. В 1848 р. селяни були звільнені від панщини і стали рівноправними громадянами Австро-Угорщини.

“Після опису людності з дня 31.12.1880 р. було в Дорі з Яремчем: 341 хата, 1628 мешканців, з них – 1553 греко-католиків, 1 римо-католик, 74 євреї. Також було 502 од. великої рогатої худоби, 22 коней, 1030 овець, 8 кіз, 204 свиней.

З дня 31.12.1890 р. було в Дорі з Яремчем 365 хат, 1945 мешканців, з них 1783 греко-католики, 29 римо-католиків, 133 євреї. Було також 780 од. великої рогатої худоби, 97 коней, 1287 овець, 24 кози, 310 свиней.

В 1899 році в Дорі мешкало 1992 особи, була 1-класна школа. зобов’язано до науки – 133 ос., з них навчалося – 43 ос.”  Дора розвивалась як поселення дачного типу.

 

Дора і її релігійні скарби

Нову сторінку в історії Дори відкрили монахи студити, які наприкінці серпня 1935 р. за благословенням митрополита Андрея та о. ігумена  Климентія Шептицьких і за згодою єпископа Григорія Хомишина приїхали сюди на постійне проживання.

У той час в Дорівській обителі замешкали три ченці зі Свято – Успенської Учнівської Лаври: єромонах Андрій – Йоан Абрагамович та брати Петро Чучман і Созонті Телішевський. Для пожвавлення релігійності мешканців митр. Андреєві та о. Климентію допомогли Ілля та Іванна Кокорудзи. Саме вони радо віддали в Дорі на користування монахам два будинки та гарний шмат поля. Це подружжя на Галичині славилося меценатством. Ілля Кукурудз був директором “Рідної школи” у Львові. Студити пам’ятали і пам’ятають про своїх добродіїв. У 1936 р. в цьому монастирі, який віддали під покров св. прор. Іллі та св. Івана Хрестителя, проживало вже сім монахів. За короткий час у Дорі, навесні 1936 р. студити організували ремісничу школу з такими відділами: кравецький, шевський та столярський. Монахи безоплатно навчали гуцульських хлопців різноманітного ремесла. Реміснича школа була переповнена учнями.

  Монастирська церква св. пророка Іллі

Навесні 1937р. коли настоятелем був єромонах  вартоломей, у Дорі розпочалося будівництво монастирського храму. Майстром був Іван Яворський з села Заріччя. З початком будівництва пов’язана загадкова історія, очевидцями якої були тодішні монахи: бр. Михайло (в майбутньому єрм. Модест), бр. Патрикій і бр. Діонісій.

Одного вечора на місце, де мала постати церква, з неба опустилося, а потім піднялося вверх сяйво у вигляді скатертини, зав’язаної з чотирьох кутів. Монахи зрозуміли, це явище як знак божого благословення для воздвиження храму. Роботу провадили впродовж року і закінчили влітку 1938р. під керівництвом іншого майстра із села Жаб’є – Петра Григорчука. Храм возведено у гуцульському стилі у вигляді хреста.

           У церкві встановлено нетиповий іконостас овальної форми. Ікони, які розміщені на іконостасі, виконані методом випалювання та частково оздоблені плоско-рельєфною різьбою. Саме такий проект іконостасу і його виготовлення монахи завдячують директорові місцевої школи пану Іванові Свищуку. Вірні, які приходять молитися до храму, особливе увагу звертають на намісні ікони Ісуса Христа та Пресвятої богородиці (зображені на повний зріст).

            Над намісними іконами півдугою розміщені ікони 12 найбільших церковних свят та ікона Тайної Вечері. Над ними розташовані ікони святих апостолів, а посередині – ікона Христа-Вседержителя. Над ними – ікони старозавітних пророків. Іконостас увінчує Розп’яття, яке з обох боків оточують пресвята Богородиця та св. Іван Богослов. Розп’яття виконане сучасними майстрами. Під намісними іконами також розміщені дві випалені ікони. Між дияконськими та царськими воротами розміщені ікони св. прор. Іллі, який є покровителем цього храму і св. отця Миколая Чудотворця.

              Монастир у Дорі завжди підтримував тісні зв’язки з матірною Свято-Успенською Лаврою. У 1939р. захворів старенький єрм. Матей. Подальше перебування в Дорі було неможливе, і його перевезли до Унева. З 1941р. до 1943р. настоятилем монастиря був єрм. Марко (Михайло Стек), який у 1944р. виїхав до Німеччини.

             У 1943р., незважаючи на те, що в Дорі були єромонахи, настоятилем монастиря став єродиякон Мирон (Михайло Деренюк), який належав до перших монахів студитів зі Скнилова. Від 1943р. до 1945р. в монастирі перебував єрм. Мартин (Михайло Мартинюк).

             В 1946р. греко-католицька церква була заборонена. Монах студити змушені були діяти в підпіллі. У приміщенні монастирської церкви діяв Музей атеїзму.

              В підпільній Церкві монастирі займали особливе місце. Саме вони взяли на себе найтяжчий удар комуністичної влади. Монаші спільноти різних згромаджень без особливих труднощів глибоко закорінювалися у катакомбах. Навіть “всемогутнє” КДБ не могло нічого вдіяти з богопосвяченими особами.  Трохи притихало монарше життя лише тоді, коли єрм. Порфирій перебував в ув’язненні. Але в ті хвилини жевріючу іскру молитви підтримували єр. Мирон та монахині, які не опускали цього святого місця. Саме в Дорі під час тоталітарного режиму, окрім монастиря, активно діяли дві підпільні семінарійні групи.

              Провидіння Боже зарядило так, що сили темряви були переможені силами добра. 1990рік Божий приніс із собою велике полегшення для релігії. Поволі греко-котолики  почали відбудовувати свої храми і відправляти в них богослужіння.

              28 січня 1990р. ввійшло до літопису нашого монастиря як день, коли перший раз за кілька десятків років у церкві св. прор. Іллі єп. Юліян Вороновський (тодішній ігумен монахів студитів) у спів служінні ієромонахів та священиків відслужив Св. Літургію. На пам’ять  про повернення святині встановили дерев’яний хрест.

             У вересні 1991р. монастир у Дорі отримав нового настоятеля в особі єрм. Олександра (Омеляна Приліпи), який походить з Тернопільщини.

             Церква на волі. Відновлюється все те, що було знищене. Але важчим устократ є відновлення храму душі. Саме над цим найбільше працюють монахи в Карпатах.

 

Церква Чуда Св. Архистратига Михаїла

          А ще надзвичайною духовною скарбницею в Дорі з давніх-давен  є  греко-католицька дерев’яна церква Чуда Св. Архистратига Михаїла. Вона збудована в гуцульському стилі у XVII ст. і оновлена у 1844році. До дорівської парафії належали вірні з сусіднього села Яремче, де бела філіяльна церква Успення Пресвятої Богородиці.

           Ця церква являє собою двох ярусну споруду в плані рівноконечного хреста. Вітки хреста перекриті двосхилим дахом, з фронточками, з декоративними банями. Над сердохрестям є восьмигранний барабан з куполом і декоративною главкою на ньому. Главки мають металеві ковані хрести. По всьому предмету стін першого ярусу є опасення, яке лежить на кусках брусів зрубу.

            Первісне гонтове покриття стін і даху не збереглося. В церкві знаходиться різьблений іконостас, збереглося декілька ікон, які мають художню цінність.

             З 1946р. по 1990р. діяла як православна, а зараз як греко-католицька церква. Знаменита не тільки як архітектурна споруда, але і як центр духовного відродження. 

церква св. Петра і Павла

            24 липня 2000р. в урочищі Товстий Діл с. Дори було освячено новозбудовану церкву Св. Петра і Павла. Вона з’явилась завдяки старанням о. мітрата Ярослава Свищука. Місійне згромадження св. Андрея як благодійно-релігійна структура виникло у 1971році у США. У 1993році о. Ярослав за покликом серця повернувся в Україну. Тоді ж всю колекцію музею ім. Митрополита Андрея Шептицького, в якому розмістилися місійні експонати, привезені о. Ярославом Свищуком з багатьох країн світу було перевезено в Яремче, а 8 серпня 1994р. Згромадження одержало з рук Преосвященного Владики Павла Василика статус – офіційне визнання єпархіального Емісійного Згромадження Св. Андрея.

              Новозбудована церква є справжньою перлиною дерев’яної архітектури. Розпис іконостасу у сучасному стилі виконав сам о. Ярослав Свищук. На тлі кольору фламандської синяви проступають одухотворені лики святих мучеників за віру Христову та сповнений скорботи образ Богоматері Чорнобильської. Милують зір декоративними візерунками високохудожньої різьби Царські Ворота, за якими також оздоблений різьбою престол та оригінальної форми кивот – мініатюрна копія гуцульської церкви, що а селі Зелена Надвірнянського району, де народився о. Ярослав. Різьба іконостасу виконана митцем Ігорем Фабул яком з івано-Франківська, а кивот – робота талановитого майстра Івана Мусіна з Коломиї.

               Монастирське подвір’я переходить у город Мучеників – тут насипана символічна могила, на якій височить кам’яний хрест з Розп’яттям. При підніжжі могили на кам’яних постаментах встановлені скульптури-погруддя тринадцятьом мученикам УГКЦ. Серед них є погруддя Митрополита Андрея Шептицького, Кардинала Йосипа Сліпого, Єпископа Григорія Комишина (виконав скульптор з Делятина). Також найближчим часом планується встановити ще чотирнадцять скульптур мучеників.

               Посередині подвір’я, тимчасово під дерев’яним накриттям, знаходиться скульптура Пресвятої Богородиці, яку перенесуть у Грот, який будуються внизу біля ставу.

            Також біля церкви знаходиться сиротинець. Літом сюди приїжджають діточки-сироти з східної України, щоб підкріпити своє здоров’я чистим свіжим повітрям.

            Будемо надіятись, що в недалекому майбутньому це буде чудове місце зібрання християн з цілої України і, можливо, з-за кордону.

             В часи Незалежності України збудовано в Дорі: жіночий і ще однин  чоловічий монастирі за кошти Ярослава Свищука. 

Історія села Дора тісно пов’язана з антифеодальним рухом селянства Галичини, з опришківством, з Олексом Довбушем так  побратимом його був вихідець з Дори Василь Баюрак, який очолював загін опришків після загибелі Довбуша до 1754 року.

             В Дорі відпочивали і працювали видатні представники інтелігенції, яким не байдужа доля культури як України так і села вцілому. А це : Іван Свищук, що вчителював в Дорі та оформляв інтер’єр у монастирі св.Іллі методом випалювання, священники:  І. Клішкевич,  В. Левицький, Т. Блонський Р. Громадка, Р. Петровськи, М. Ганушкевський, Є. Шмерековський, Лев Бачинський – посол до Віденського парламенту від Галицького сейму- Української  Ради . Письменники –  Ірина Вільда, яка мала свою віллу в Кам’янці, Марко Черемшина. громадський діяч Іван Семанюк. Композитори класики української культури: Колесса Філарет, Нижанківський Нестор, Барвінський Василь, Балтарович В.та Рудницький Антін. Співаки високого класу:  Менцинський  Модесб, Шмериковська – Прийма Іванна, Федорцева С. Зиставкою картин  побував художник Олекс Новаківський

                Приміщення сучасної клубної установи м-ну Дора спочатку –  це жилий будинок сім’ї Малиновичів, який пізніше було перебудовано в кінотеатр «Веселка»

      Фільми демонстувалися по 2-3 сеанси в день з повним залом  глядачів. А дарували чарівний світ кіномистецтва людям кіномеханіки, Москалик П.І., Іванків Ю., Андрійків В.М., Топольницький П.І.

         В 1963 році в Дорі  починається нове культурне піднесення. При клубі створено драматичний співочий гурт  керівником якого є І. Довганюк.

         Колектив веде творчу та громадську роботу. Виступаючи перед односельчанами, набує неабиякої популярності. Тому  колектив наповнюється творчою молоддю та інтелегінцію села. В місяці травні  (30.05) 1964р. за кошти зібрані драматичним співочим гуртом  разом із жителями Дори за ініціативою  керівника драмгуртка, директора школи Пірус І. П., споруджено та відкрито пам’ятник  генію українського народу, поету, художнику, громадському діячу, фольклористу, філософу,  пророку свого народу Т. Г. Шевченку.

Того часу це була надзвичайна подія для дорянців. Зібралося майже все село : діти, молодь, інтелегенція адже нарешті пам’ятник великому Кобзареві, буде стояти і в Дорі.  І що  разу в день його народження,  можна буде прийти і поклонитися Великому Синові українського народу. Почитити його віршів, поспівати пісень і відчути гордість, разом з Тарасом, за  тих справжніх українців, що жили та живуть на українській землі. 

       А в 1939 році з ініціативи Михайла Френюка на березі річки  Кам’янка  біля залізничної станції  насипано символічну могилу Січових Стрільців,

що є символом української державності, яка відродилась і вистояла завдяки ревній любові до Бога та піклуванні Пречистої Діви Марії. Тож доки ми з Богом, доти ми незламні та непереможні.

        І кожного року на Зелені свята та на свято Покрови  мешканці  Дори, як свідомі українці, ідуть до  могили, щоб вшанувати тих, хто поклав на вівтар своє життя заради України. Адже нашу  історію творили справжні патріоти, для яких існували такі цінності, як віра в Бога, єдина держава та мова, тож пам’ятаймо наших героїв та їх подвиг.

У вересні 1990 році в Дорі організовано осередок товариства «Союз українок»,

який очолила вчитель- пенсіонер, громадський діяч, серце духовності та моральності Дори і просто чудова жінка Пірус Романна Іванівна. А в  листопаді за її ініціативою 1991 року,   відкрито читальню «Просвіта», яка до 1993 року працювала на громадських засадах.

Іде повне відродження села

Приміщення кінотеатру «Веселка» передано відділу культури і вже з того часу «Клубна установа» є культурним центром громади мікрорайону Дора, де жодне свято не проводиться без участі громадськості села, аце: школи, церковної громади, товариства «Союзу Українок», «Просвіта».

На посаді директора клубної установи працює енергійний молодий хлопець, житель с. Дора Петро Топольницький.  А в 1996 році на посаді завклуба с. Дора  працювала Абрам’юк Ольга Олексіївна, сьогоднішній головний спеціалст відділу культури . Пізніше  в  1998 році цю посаду обійняв Юрій Попович – керівник гурту троїстих музик. З червня 1999 року посаду директора клубної установи   м-ну Дора знову  займає Петро Топольницький , який працює і по сьогоднішній день.

Станом на 2012 р. в клубній установі  працює  завклуб,  керівник народного колективу та опалювач.

           Продовжують свою роботу гуртки художньої самодіяльності Дори. Слід відмітити, що деякі з них удостоєні звання аматорський народний. В період з 1991 року і по даний час в клубній установі м-ну Дора  функціонує 3  (три) колективи художньої самодіяльності в яких  налічується 49 (сорок дев’ять) осіб

– вокальний ансамбль «Первоцвіт»  – 12 чол.(керівник Абрамюк С. О.)

– художнє читання – 8 чол.  (керівник Садова О.А.)   

– любительське обєднання «Берегиня» – 10 чол.  (керівник  Топольницький П. І.)

       (гуртки вишивки та декоративно-прикладного мистецтва).

– драматичний колектив «Доряни» –  20 чол. (керівник  Круліківська Г. В. )

– вокальний гурток під керівництвом о. Івана Лейб’юка – 21 чол.(керівник о. Іван Лейбюк)

      Учасники вокального  ансамблю керівник о. Іван Лейб’юк 

Вокальний  гурток клубної установи м-ну Дора створений 1991 року. Керівник колективу – це  людина яка живе культурою, яка любить культуру і доля її небайдужа. Це духовний  вчитель та наставник цілої громади села, всіма шанований парох села,  настоятель храму Чудо Михаїла о. Іван Лейб’юк 1968 року народження.  Колективом керує з 1991 року з початку його створення.

В колективі займається   21 чол. Даний колектив є активний учасник всіх заходів, що проводяться в клубній установі та  в регіоні в ціломиу. (Івана Купала, День Матері, День Незалежності , регональний фестиваль повстанської пісні «Історії промовисті сторінки» і  інші…)

       Всі гуртки художньої самодіяльності  беруть   активну участь у  заходах, що проводяться в мікрорайоні та в регіоні в цілому.

         1991 року, створений  гурток художнього читання.

 Керівник гуртка  людина, яка живе серцем в культурі не один рік , якій небайдуже мистецтво Дори. Шанована всіма – Пірус Романна Іванівна. А з 2008 року гуртком керує вчитель молодших класів ЗОШ №2 м-ну Дора –  Садова Ольга Андріївна 1968 року народження.

          За цей  час учасники гуртка були активними учасниками всіх районних оглядів художнього слова. (регіональний огляд читців  приурочений  Т. Г. Шевченку, Дня Незалежності,  свято Покрови та ін.).

           Відрадно, те що в клубній установі праціює любительське обєднання «Берегиня».  Любительське обєднання «Берегиня» – це обєнання  яке включає  в себе два гуртки декоративно прикладного мистецтва.  А саме: гурток вишивки та гурток різьби по дереву. Всі гуртківці це талоновита молодь м-ну Дора. Більшість з них наслідують приклади своїх дідусів та бабусів, династії вишивальниць та різблярів. Роботи даного колективу завжди виставляються під час проведеннрізноманітних заходів , що проводяться в клубній установі м-ну Дора. Неодноразово приймали участь у виставках в м. Яремче. Зокрема роботи були представлені  на святі  до дня 20 річниці Незалежності України , святкування дня міста Яремче,  творчих звітах мистецьких колективів Яремчанського регіону.

Фольклорна світлиця в клубі м-ну Дора,  руками учасників любительського    обєднання «Берегиня»

              Більше 50-ти років в Дорі діє драматичний гурток, який  раніше носив назву драматичний співочий гурт, як вже писалося заснований 1963 року і керівником якого був  І. Довганюк. Здебільшого  це колектив який майже не припиняв своєї діяльності, якщо так то на короткий час і то з певних причин. Але знову і знову розпочинав свою роботу. Час не стоїть на місці і чимало учасників вийшло з даного колективу   та чимало  і прийшло.  Тому на  даний час колектив налічує 20 учасників. А це жителі села Дора  та її обдарована талановита молодь. Плідно працюючи над репертуаром та майстерністю виконання  назріла потреба в чіткій назві даного колективу.  Тому зібравшись одного дня  на репетицію і обговоривши  всі пропозиції щодо назви колективу,  було вирішено, що колектив буде називатися  «Доряни». 

              За високий художній рівень виконавської майстерності і активну діяльність у розвитку українського національного мистецтва в 2010 році  драматичному колективу «Доряни» присвоєно звання «народний аматорський».                         

                Після чого колектив зазнає повного визнання і не одноразово виступає в як в клубній установі мікрорайону, так і  в Яремчанському регіоні, Делятині, м. Івано-Франківську. Неодноразово був учасником та брав участь в   гуцульських фестивалях  м. Косів,  смт. Верховина, де був нагороджений дипломом лауреата ІІІ ступеня,  зайнявши ІІІ місце фестивалю. Репертуар колективу складається і з вистав ріної тематики ось деякі з них :

«Довбушева сопілка», «Кривавий засів»,  (Володимир Андрушко);

«Фараони» (Олексій Коломієць);

«Любов завжди перемагає» (Ганна Попович);

«Партизанська доля» (Романна Пірус).

Інсценізації:   «Бідний студент», «Різдвяний вертеп», «Сьогодні Івана,  завтра Купала»

Вистави:

– «Назар Стодоля»  (Тарас Шевченко);

– «Така його доля» (Ганна Попович);

– «Українські вечорниці»

–  постановка до свята Івана купала.

 «Ясне-красне Купайло»

  •  Колектив активний учасик всіх міроприємств та заходів,  що проводяться  в регіоні та м-ні Дора.  А це виступи:

         із «Різдвяним вертепом» на семінарі «Страхових компаній          України» (База відпочинку «Гердан») та на семінарі ветлікарів  України (База відпочинку «Карпати»);

 –  учасники традиційної Розколяди в м. Яремче та в смт. Делятин;

 –    участь в заходах присвячених  196-й, 197-ій, 198-ій  річниці від дня народження Тараса Григоровича Шевченка з інсценізацією:

      «А почитай но, сину, «Кобзар я» » (Клубна установа м-ну Дора);

–     участь у святкуванні Дня працівників культури та аматорів   народного мистецтва, де виступили з виставою Олексія Коломійця  «Фараони» (Будинок культури м. Яремче)

–        участь у вечорі-реквієм «Чорнобилем блукає біль» (Будинок       культури м. Яремче); 

–        участь у  творчиому вечорі – «Таланти нашого краю», де виступили з        інсценізацією «Бідний студент»  (Клубна установа м-ну Дора);

участь у святкуванні  Дня Незалежності де виступили із виставою місцевої авторки Ганни Попович «Любов завжди перемагає» (клубна установа м-ну Дора);

 участь в XIX –му та XX –му Міжнародному гуцульському фестивалі з виставами «Довбушева сопілка»,  «Любов завжди перемагає» де стали лауреатами ІІІ-ої премії  (м. Косів )(смт. Верховина);

 участь у святкуванні 20-ої річниці від дня заснування товариства «Просвіта» із виставою «Партизанська доля» (клубна установа м-ну Дора);

участь з нагоди 50-ти літнього ювілею місцевої авторки Ганни Попович виступили із виставою «Любов завжди перемагає»  (Будинок культури с. Татарів);

Робота клубної установи м-ну дора протягом 5 ти років планувалася та проводилася згідно річного плану та календаря знаменних та памятних дат з урахуванням  ювілейнихдат та заходів, що проводяться в регіоні і стали уже традиційними. Так наприклад уже стало доброю традицією в Дорі, проводити свято- вшанування пам’яті Великого Кобзаря. Вашій увазі опис свята з нагоди 196-ї  річниці з дня народження ТарасаГригоровича Шевченка.

9 березня вся Яремчанщина урочисто відзначила   196-ту річницю з дня народження ТарасаГригоровича Шевченка – Великого сина українського народу.Урочистості з нагоди вшанування Великого Шевченка з панахидою, яку відправив парох: Іван Лейб’юк під спів чоловічого хору (регент С. Тарновецький) вже традиційно проводяться біля  пам’ятника Т.  Шевченка в мікрорайоні Дора. З нагоди цієї події вітальне слово отримав   міський голова Василь Онутчак та депутати міської ради. І знову линули у вись пам’ятні слова про генія

України, нашого Великого Кобзаря, поезія якого є пророчою й актуальною і тепер.  Як продовження свята у  приміщенні  клубної .установи Дори окрім виставки літератури про життя й діяльність Великого поета, яку  підготувала бібліотекар даної установи Оксана Стельмащук.    До уваги численних глядачів була представлена і  літературна композиція за участю  учнів Яремчанської ЗОШ І-Ш ст.№2(класовод Марія Паламарчук); По дитячому, але до щирості щемливо, звучали й пісні на слова Шевченка у виконанні вихованців учителя музики Михайла Ровенка та отця Івана Лейб’юка. Не осторонь таких важливих дійств, як і завжди, стояла дорянка, ветеран «Просвіти» Романна Пірус.

 В клубній установі м-ну Дора  на протязі 5 –ти  років по напрямку національного відродження з розділу культурно-масової роботи роботи проводилися  слідуючі заходи:

 «Кину кужіль на полицю» вечір ворожінь та  сподівань/.

– свято Миколая Чудотворця  «Чарівна й дивна ніч святого Миколая»        /казка для дітей/.

– свято коляди   «Вже різдвяна зірка сяє у горі».

– Фольклорне свято «А у свято на Купала».

  • Новий рік «Ой, ялинко, ялинко засвітися
  • «Ой радуйся, земле»- свято дитячої Різдвяної коляди.

 –   Різдвяні привітання трудових колективів мікрорайону.

 – Урочистості та святковий концерт приурочений святкуванню Дня Незалежності України.

 –  вечір вшанування Дня пам’яті загиблим у роки 2-ої Світової    війни.

– Святкові концери  приурочені святкуванню Дня ЗЛУКИ.

– Святкові урочистості приурочені святкуванню  створення УПА.

– Святкові урочистості приурочені святкуванню   дня ЗУНР

 «Купальська ніч у Дорі»

Купальська ніч! Духмяно пахне м ‘ята, Медові зорі капають з небес… Істота кожна на Купала свято Бреде у ніч на пошуки чудес

Такими поетичними рядками нашої, землячки Любові Косило і розпочалося традиційне святкове дійство з нагоди свята Івана Купала в мікрорайоні Дора.

Ведучі свята Лілія Вінтоняк та Оксана Яворська розповіли про історію виникнення свята та дарували присутнім поезію. А школярі Яремчанської школи №2 ознайомили присутніх Із тим, як святкували це свято на Гуцульщині, про івано – купальський вогонь, про чудодійні трави й зілля. Не обійшлося на святі й без казкових персонажів Водяника й Русалки, яких уміло виконали Михайло Гнип’юк і його внучка Юля.

Святочного настрою додали й пісні у виконанні Тетяни Микитишин, Катерини Яворської, Андрія Шведюка, Галини Вербицької, Оксани Бойко, Тетяни Мартинюк. А розвеселила публіку весільною гуморескою Романна Пірус. Активним учасником дійства був і гурт під орудою отця Івана Лейб’юка «Зорепад». Найважливіші атрибути свята – вода і вогонь. Усі ж, як і в сиву давнину, співали пісень, водили хороводи та перестрибували ватру. Адже за повір’ям, якщо перестрибнеш через івано-купальський вогонь, то людина очиститься духовно й хворіб позбудеться. Дивлячись на вогнище, ми загадували бажання — знайти чудодійну квітку папороті, квітку кохання.

             В Дорі  вшанували полеглих вояків УПА

Жителі та мешканці Яремчанщини  взяли участь у панахиді за полеглими вояками Української Повстанської Армії біля каплички в мікрорайоні Дора міста Яремче з нагоди 60-річчя останнього бою упівців на Яремчанщині. Отець Іван  Лейб’юк, парох села Дора біля каплички, збудованої в 1990 році на честь загиблих воїнів УПА, відслужив поминальну панахиду.

Після панахиди відбувся смолоскипний хід від каплиці до урочища Скала, де мало місце велелюдне віче та урочистий концерт з нагоди 60-ої річниці останнього бою УПА.

На віче виступили представники міської влади, керівник Яремчанської управи УПА В.Хомин, представники політичних партій. Депутат Яремчанської міської ради, голова фракції ВО “Свобода” Андрій Баюрак у своєму виступі зазначив: “Цієї осені нас чекають дуже важкі випробування – вибори, за результатами яких буде вирішено долю України – чи піде вона до великої сім’ї демократичних держав Європи і стане рівноправним суб’єктом міжнародного права, чи перетвориться в сировинний придаток “старшого брата” і залишиться об’єктом міжнародних маніпуляцій. Шановні краяни, дуже добре подумайте про свій вибір: вибирайте розумом, а не серцем, шлунком чи печінкою. Не той є справжнім патріотом, який під вибори роздає гречку, закуповує в школи меблі чи замінює в лікарні вікна на пластикові. Ці люди намагаються купити вас. Голосуючи за них ми перекреслюємо майбутнє для нас, наших дітей та онуків. Будьте уважними та свідомими”.

Після віча відбувся святковий концерт, у якому взяли участь гурт “Черлені пацьорки” з смт.Делятин та працівники Яремчанського будинку культури, а також уривок з вистави «Кривавий засів» В. Андрушко народного аматорського драматичного колективу «Доряни» мікрорайону Дори, де висвітлили   події 1952 року.

Протягом останніх 5-ти років значно покращилася і матеріально-технічна база клубної установи м-ну Дора: зроблено поточний  ремонт   закладу, проведено заміну вікон та дверей, придбання крісел для глядацької зали, одяг та сцени, а також придбано дискотечну та сценічну апаратуру.

            Робота  даного закладу   направлена на організацію дозвілля як дітей, так і  старшого покоління. Заходи,  що проводяться в клубній установі м-ну Дора  спрямовані на  відродження національних та культурних запитів громадськості.       

         Проводячи масові заходи, враховується думка населення і бачення жителів щодо проведення того чи іншого  міроприємства.   

        Відновлюючи гуцульську скарбницю українського народу, працівники клубної установи  проводять свою творчу роботу у зустрічах із глядачами села та за його межами. Обмінними концертними виступами налагоджено партнерські  стосунки з Надвірнянським районом та селами Яремчанського регіону.

         Є багато цікавих задумів колективу клубної установи м-ну Дора, є підтримка та співпраця з владою, підприємцями та пересічними людьми села, а тому намічені шляхи виконання ідей та добрих справ. Діяльність клубної установи   і надалі буде спрямована на створення розповсюдження  та популяризацію культурних надбань свого краю.

Завідувач клубної установи мікрорайону Дора Топольницький П. І.